Наталя Гавриленко директор Червонокостянтинівської ЗШ I-III ступенів.Наталя Гавриленко: «Шкільний театр – не лише доля, і ми в ньому не лише актори, а й творці»

Проблеми розвитку навчальних закладів у сільській місцевості особливо загострилися в період переходу економіки на ринкові відносини, коли освіта на селі залишилася поза увагою аграрних та інших виробництв. Як свідчать дані Інституту демографії, за останні 20 років кількість учнів, які навчаються в селі, зменшилася майже на 800 тисяч, а кількість навчальних закладів — майже на дві тисячі.

Про проблеми та перспективи розвитку сільської ос-віти говоримо з директором Червонокостянтинівської ЗШ I-III ступенів Наталею Гавриленко.

- Наталіє Анатоліївно, у чому, на Вашу думку, полягають проблеми сільської освіти?

- На даному етапі такі загальнодержавні проблеми, як демографічна криза, низький професіоналізм педагогічних кадрів, низьке фінансове забезпечення шкільних закладів конкретно нашої школи, на щастя, поки що не торкнулися. Для прикладу, згідно з законом України про освіту від 24.12.15 оптимізація нашого закладу не передбачається. Наразі головною проблемою є неналежне забезпечення підручниками за новим державним стандартом освіти. Ну й, звичайно, хотілося б кращої матеріальної підтримки для людей, які будують світле майбутнє нашої країни.

- Яке основне джерело фінансування сільської школи в наш час?

- Завдяки підтримці голови районної державної адміністрації та начальника відділу освіти, на першому місці стоїть державне фінансування. Разом з тим, велике значення мають і ті добровільні внески батьків, які дозволяють підтримувати школу на пристойному рівні, бо батькам не байдуже, в яких умовах навчаються їхні діти. Не залишаються осторонь шкільних проблем і місцеві підприємці та СВК «Росія».

- Чи є на сьогодні значні відмінності між містом та селом  щодо матеріально-технічного забезпечення учнів та вчителів у школах?

- Незначні відмінності усе ж є. Щодо нашої школи: комп’ютери в наявності, швидкісний Інтернет підключений, готовність до використання ІКТ учасниками навчально-виховного процесу на належному рівні. У школі затишно, тепло, гарячим харчуванням діти забезпечені. Але ось уже позашкільне дозвілля сільських дітей на низькому рівні: не функціонує сільський Будинок культури, відсутнє транспортне сполучення для того, щоб учні могли відвідувати театр, кінотеатр, музичну школу тощо.

- За даними Державної служби статистики України, навантажених учителів у селах 15%, порівняно з 5% у великих та середніх містах. Чи позначається на якості знань те, що один вчитель читає понад три предмети?

- Все залежить від особистісних якостей професіонала. У нашій школі є учителі, які викладають декілька предметів, але це ніяк не впливає на якість знань учнів.

- Чи впливає якість знань сільських учнів на якісні показники ЗНО?

- Звісно. Батьки не до кінця усвідомили роль додаткового навчання під час підготовки до іспитів. Стереотипною залишається думка: за все відповідальний лише вчитель!

- Яким чином можна подолати стереотип неякісної освіти, який сформувався навколо навчальних закладів сільської місцевості?

- Велике значення має імідж закладу. І якщо він високий, то є і результативність, і увага з боку батьків, громадськості та органів місцевого самоврядування. Наша школа не один рік всі свої зусилля спрямовує на підвищення такого іміджу і подолання негативних стереотипів.

- Як Червонокостянтинівській ЗШ I-III ступенів вдається бути однією з найкращих в районі, незважаючи на вищезгадані проблеми?

- Ми добре усвідомлюємо, що кожна дитина – це особистість. Тому скеровуємо всю свою діяльність на розвиток творчого потенціалу учнів. Цілеспрямована, плідна праця дала свої результати. Віднедавна наші вихованці не тільки живуть шкільним життям, а і впевнено лідирують в багатьох заходах районного та обласного рівнів. Старт взято, цілі намічено,бажання присутнє, тож крокуємо до нових звершень.

- Як би ви оцінили ситуацію  з якістю освіти в сільських школах у майбутньому?

- Головне - це згуртованість, бажання працювати в команді, переосмислення ролі вчительської справи колегами, постійна підтримка з боку батьків, спонсорська допомога місцевих підприємців. І головне  - визначеність в цілях і перспективах. Завдяки цьому  сільська школа процвітатиме завжди. Слід пам’ятати: шкільний театр – не лише доля, і ми в ньому не лише актори, а й творці.

- Що ж, Наталіє Анатоліївно, ми щиро вдячні Вам за спілкування. Бажаємо подальших успіхів у роботі і лише приємних емоцій від усвідомлення важливості Вашої праці.

На знімку: Наталя Гавриленко директор Червонокостянтинівської ЗШ I-III ступенів.